Як привернути до себе увагу дитини з РДУГ

Авторка Asta Holly (пост у Життя з РДУГ). Див. також попередній пост Пару немедикаментозних штук.

Як казав Сковорода: "Мир ловив мене та не спіймав" - це про райдужок. Впіймати їх увагу - шо спіткати та приручити єдинорога...

Зазвичай моя 14-літка мене не чує (останні 14 років не чує)... Я щось говорю, коли ми в 1 кімнаті. І це все одно шо говорити з холодильником або шафою... Хоча ні... В холодильнику можна хоч смачненьке шось видобути... А з райдужки - тіко купу переживань з приводу того як вона буде жити в цьому жорстокому світі, побудованому для людей з нормотиповістю. Менше з тим.

Коли я розумію що моя дитина думками десь у інших світах, я підхожу до неї і легенько торкаюся плеча, промовляючи її ім'я... Інколи прошу подивитись на мене і вимкнути гаджет.

Встановивши зоровий контакт, я кажу що зараз буде щось важливе, вона має послухати уважно.

Важливе: я цю техніку використовую виключно для важливої інфи (спільні плани, безпека, здоровя). інакше ефект зітреться.

Я також часто контролюю чи почула вона мене, просячи повторити... багато інфи не доходить з першого разу тим більше шо я люблю довгі заплутані монологи.

Може так статися, що вона скаже, що зараз не хоче говорити (особливо коли втомлена або щось цікаве робить). Тоді я питаю - а коли ти зможеш?

І далі ми домовляємось (наприклад за 30 хвилин). Часу для райдужки не існує, але тепер вона зв'язана обіцянкою.

Інколи я можу привернути її увагу жартами: жити хочеш? бабосік любиш? в оперу хочеш? аравос - богомол...

Це допомагає перемикнути увагу на мене.

Жарти, неформальне спілкування, тролінг, мінімум вертикального спілкування, максимум горизонтального - те що допомагає... Бо дає можливість не втрачати контакт з дитиною.

Я також завжди наголошую на тому що мої запити стосуються на 90% її справ і потреб.

---

Ще хочу написати про контакт. я тут в попередньому пості казала, що дуже важливо здоровя та безпека. Але зараз розумію, що забула третій стовп в пріоритетах - контакт з дитиною.

Відносини з батьками в дитинстві формують відносини людини із собою.

Були у вас люблячі неавторитарні батьки - більше шансів, що ви любите і приймаєте себе. Були батьки, які постійно вас чавили і принижували... Мені шкода.

В багатьох Райдужок є RSD (rejection sensitivity disphoria) - це дисфорія чутливості до неприйняття. Інакшими словами, райдужки схильні нейтральні соціальні інтеракції сприймати як негативні, накручувати себе і боятись, що їх ненавидять... Це так дуже примітивно і базово пояснено.

Але важливо те, що з такою дисфорією дитина, яка ще й до того отримує більше негативних коментарів (бо як дзига, бо не чує, бо вічно в якусь жопу втрапить...), природньо буде схильніше до створення і тримання негативного образу себе (а далі депресія, вічні сумніви у своїй доцільності, суїцидальні ідеації).

Тому я вважаю, що контакт з райдужкою (та і будь-якою іншою дитиною, але особливо з ними), теплий, люблячий, веселий, горизонтальний - куди важливіше за охайний бім чи гарні оцінки в школі... І інші досягнення.

Відсутність гарних оцінок компенсується сильними сторонами РДУГ - нестандартним мисленням, талантами, роботою в гіперфокусі...

На жаль, у РДУГ нема нічого, щоб допомогло скомпенсувати ненависть до себе і неприйняття себе без довгих років дорогої терапії в умовах, коли працювати не можеш через травму, отриману в дитинстві, і це заганяє тебе в ще більшу прірву... (Я це говорю з власного досвіду)...

Любові, сили та терпіння всім нам!