NPO Dzyga

24 трав. 2021 р.Читати 7 хв

Чому якщо у вас «психіатр-гомеопат», вам варто шукати іншого лікаря

Клінічні рекомендації щодо лікування РДУГ у дітей та підлітків (від 2019 року) пропонують таке лікування на підставі наукових доказів (у порядку вибору зі зауваженнями щодо місцевих особливостей):

1. Психостимулятори (метилфенідат та дексамфетамін – наразі їх не можна легально купити в Україні)

2. Атомоксетин (Страттера, Монсетин – можна купити)

3. Деякі антигіпертензивні (Клонідін, Гуанфацин)

4. Деякі антидепресанти (якщо інше не діє);

Чинний протокол надання медичної допомоги дітям з гіперкінетичними розладами (від 2010 року) пропонує лікування в такому порядку:

1. Психостимулятори (метилфенідат)

2. Атомоксетин

3. Комбінація цих двох

4. Антидепресанти (після 12 років)

5. Антигіпертензивні

В клінічних настановах згадується гомеопатія як метод з недостатніми доказами – за результатами високоякісного мета-аналізу. І в жодному документі не пропонують лікувати РДУГ гомеопатією.

Загалом, різні «альтернативні методи лікування» РДУГ мають недостатньо доказів. Включно з дієтичними добавками, комп’ютерними програмами, масажами тощо. Тобто шанси є, що вони діють, проте для потрапляння в протокол потрібні докази ефективності.

Але зупинимося на гомеопатії. ВООЗ прямо радить не використовувати гомеопатію як заміну конвенційному лікуванню при серйозних захворюваннях – якщо замість справжніх ліків використовувати гомеопатію, можна просто померти.

Звісно, людина має право на надію. На альтернативні методи. На шанс. І масаж, жирні кислоти, навіть гомеопатія з акупунктурою можуть допомогти. Хтозна. Іноді навіть є обнадійливі дослідження.

Але що не так з гомеопатією?

1. Перша проблема з гомеопатією – вона «діє» незрозумілим чином.

Тобто це, взагалі, можна було б сказати про різні методи. Не завжди зрозуміло, як саме ліки діють. Але діють.

Проте з гомеопатією особливий випадок. Справа в тому, що сам принцип «гомеопатичної дози» означає, що в багатьох пляшечках або в таблетках немає жодної молекули «діючої речовини»! Тобто припустімо, що малі дози качиної печінки допоможуть нам у боротьбі з вірусом. Але ж дивина в тому, що «доза» взагалі не містить молекул тієї печінки! Що ж тоді діє?

Доведеться до гіпотези про цілющу силу малих доз «отрути» додати, наприклад, гіпотезу «пам’яті води» чи ще щось окультніше та містичніше. Але щойно ми стаємо на цей ґрунт, як будь-які зашіптування, запльовування та «прочистки аури» стають так само «обґрунтованими».

2. Проблема в тому, що гомеопатія може підмінити доказове лікування.

Це великий ризик. Рекомендації ВООЗ не кажуть: «заборонити гомеопатію». Вони кажуть: не використовувати замість конвенційного лікування.

Люди мають право витрачати гроші на нешкідливі для них експерименти скільки завгодно. Але за умови нормального лікування.

3. Гомеопатія може забрати чимало грошей і часу.

Які можна було б направити на доказово ефективні методи або просто на щось корисне чи приємне. Тобто якщо у вас є зайві гроші – то це не проблема. Хіба що думка про фінансування шахраїв може вам дошкуляти.

4. Схоже, гомеопатія – чудове поле для шахрайства.

Уявімо, що ви вирішили шахрайським способом видурювати гроші. Як це зробити? Вам знадобляться люди, у яких є проблеми, і які готові платити за вирішення. Вам потрібні методи вирішення проблем, які будуть для вас дешевими, а для людей переконливими. Гомеопатія – чудовий вибір! Ви можете виробляти «ліки» без жодної діючої речовини, наприклад, на основі цукру, а продавати їх за ціною золота! У вас буде масована рекламна підтримка, велика спільнота проповідників, величезна кількість вдячних відгуків за чудодійну допомогу, при тому, що ви виробляєте цукор у кульках! За законами, це навіть не шахрайство, а медицина!

Що кажуть прихильники гомеопатії

- Мені / знайомим допомогло.

Висновки про успіх лікування можуть бути хибною регресією. Застуда при лікуванні проходить за тиждень, без лікування – за 7 днів. Але ті, хто приймав ліки, можуть «переконатися», що їм допомогло. Як і у випадках тяжіння стану до середнього. Лікуватися ми починаємо, коли стан кепський, тож при повернені до середнього вважатимемо, що саме ліки допомогли. «Після» – не означає «внаслідок». Інакше треба було б дякувати півням за те, що своїм кукуріканням вони нам сонце піднімають.

Також відомий ефект плацебо. Особливо він помітний у станах, які оцінюються суб’єктивно. Скажімо, плацебо не подіє на швидкість зростання кості. Але якщо людина вірить, що таблетка має полегшити біль, вона може реально відчути це полегшення.

Ну і загалом це називається «анекдотичним доказом» - тобто доказом у вигляді історій про когось, з ким щось сталося. Короткі історії про цікаві випадки з кимось – анекдоти. Тож докази в дусі «сусідка вилікувала сверблячку гомеопатією» є такими анекдотичними доказами. З точки зору науки, заяви типу «я бачив привида» недостатньо для висновків про існування привидів. Адже може бути багато пояснень – оптична ілюзія, вплив психотропних речовин, хвороба, розіграш, брехня тощо. Те саме з ефектами гомеопатії. Тверджень навіть тисяч людей недостатньо. Потрібні надійні докази.

- Немовлятам/тваринам теж допомагає.

Тобто про плацебо ніби не йдеться.

По-перше, хибна регресія діє і тут. А по-друге – плацебо тут теж працює. Справа у тому, що стан дитини або тварини а) оцінюють батьки / господарі (після крапель він став спокійніший) – це як оцінка свого болю, може бути «видаванням бажаного за дійсне»; і б) сильно залежить від стану батьків / господарів, тобто якщо мама нервується, плаче, бігає, дитина теж неспокійна, і навпаки.

Та навіть це можна перевірити науковими методами. Проте ці історії – такі самі анекдотичні докази.

- Великі фармкомпанії наживаються на людях, тому заперечують прогрес у вигляді гомеопатії.

Великі фармкомпанії чудово виробляють гомеопатію і гарно наживаються на людях, продаючи їм препарати без доведеної ефективності. Це ще гірше, ніж наживатися на справжніх ліках.

- Німці лікують гомеопатією, а німці не дурні.

Аргумент виглядає смішно, але він, можливо, найсильніший з наведених. Адже якщо в країні з високим рівнем освіти, науки, медицини, соціального захисту і взагалі життя є якісь підходи до лікування, то країнам з корумпованою освітою, занепалою наукою і застарілою медициною варто придивитися, що там відбувається. Не вдаючись в аналіз, зауважимо, що національні організації з охорони здоров’я Великобританії, Австралії, Швеції офіційно визнали гомеопатію неефективною. Може існувати певна мода на музику, одяг, кухню, настільні ігри та що завгодно. Схоже, на лікування також. Проте коли мова йде про сплату за лікування з податків, потреба в доказах виступає вперед. Або має виступати. Тому доведеться скептично поставитися до німецької моди.

- Гомеопатія – дуже індивідуальна, тому неможливо зробити масове дослідження.

Це твердження ускладнює дослідження, але не унеможливлює. Проте це претензія на беззаперечність, яка в науці є ознакою ненауковості. Тобто просто: якщо допомогло – це дія гомеопатії, не допомогло – значить, ще не підібрали індивідуально правильного препарату. Дуже вигідна позиція. Але перевірити можна на великих виборках. Прихильників гомеопатії це не переконає – адже які там індивідуальні підходи на великих виборках?

І все ж, як визначити, що ліки допомагають?

Адже «після» – не означає «внаслідок». І чому багато досліджень, які показують ефективність гомеопатії, не визнаються в наукових мета-аналізах (тобто аналізах багатьох досліджень)?

Якість розвідки залежить від низки параметрів, вимог до вибірки, дизайну дослідження.

Наприклад, вибірка має бути великою. Анекдотичні докази поодинокі, а в дослідженні нам потрібно виключити різні випадковості, сторонні фактори, що діють на конкретну людину. Це досягається розміром і добором вибірки. Є й інші важливі параметри вибірки.

Також важливо, щоб дослідження було «плацебоконтрольоване». Якщо ви порівнюєте дію ліків на групу піддослідних з контрольною групою (без ліків), ви не розумієте причин можливого ефекту. Адже це може бути ефект плацебо. Тобто діюча речовина ні до чого, просто люди повірили у вплив ліків, а тому його відчули. Отже, потрібна ще група людей, які приймають плацебо – препарат, який виглядає як ліки, але не містить діючих речовин. Тоді можна буде порівняти, чи відрізняється ефект ліків від ефекту плацебо (імітації ліків).

Дуже важливо, щоб плацебоконтрольований дослід був подвійно-сліпим. Тобто ні піддослідні ні дослідники, які дають їм ліки, не мають знати, де плацебо, де досліджуваний препарат. Інакше вони починають несвідомо (чи свідомо) «підігрувати» і впливати на результати.

Отже, припустімо, нам потрібно перевірити, чи гомеопатія допомагає при РДУГ у дітей. Нам потрібні діти з підтвердженим діагнозом (чим більше, тим краще). У всіх мають бути виміряні симптоми – ми будемо спостерігати за змінами. Ми випадковим чином поділимо дітей на три групи. Одна – контрольна (наприклад, без лікування). Друга – прийматиме плацебо. Третя – експериментальна, прийматиме гомеопатію. Тільки ні діти, ні люди, які даватимуть дітям ліки, не будуть знати, в якій вони групі. Для них таблетки будуть виглядати й смакувати однаково. І ми за певний час зможемо порівняти оцінки зміни симптомів у різних групах та зробити висновки: чи є ефект від гомеопатії, і чи він відрізняється від плацебо.

Такі дослідження проводилися. Для різних захворювань і станів, у тому числі для РДУГ. І на сьогодні загальні висновки такі: ефект від гомеопатії не відрізняється від плацебо, а якщо відрізняється, потрібні додаткові дослідження, адже у наявних досліджень є претензії до якості. Тож навіть без занурення в методологію досліджень, доказів, історію питання, ми можемо обґрунтовано стверджувати: якщо вас лікують гомеопатією – це або психотерапія (у тому сенсі, що лікар свідомо використовує ефект плацебо), або шахрайство, або невігластво. І якщо ви при цьому не отримуєте справжнього лікування – це просто небезпечно.

Деякі посилання:

· Аналіз низки досліджень на сайті Кокрейнівської колаборації про гомеопатію та РДУГ. Докази ефективності несуттєві: https://www.cochrane.org/CD005648/BEHAV_homeopathy-for-adhd

· На Pubmed є мета-аналіз досліджень гомеопатії при різних психіатричних розладах, включно з РДУГ. Підстав для використання гомеопатії для лікування недостатньо: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32332462/

· Національний центр США, що досліджує альтернативні методи лікування, пише про брак доказів ефективності гомеопатії та ризики: https://www.nccih.nih.gov/health/homeopathy. Радить не заміняти гомеопатією конвенційне лікування та попереджає, зокрема, про можливість шкоди. Виявляється, що в деяких препаратах таки є діючі речовини, інші, але зі своїми побічними ефектами. Тобто в пляшечці зі спиртом принаймні спирт є, а отже він і діє.

· FDA (контролює допуск продуктів харчування та ліків на ринок США) зазначає, що гомеопатія не вважається ліками в США через відсутність доказів про ефективність, і застерігає – в деяких препаратах є активні речовини, що можуть завдати шкоди: https://www.fda.gov/.../information.../homeopathic-products

· CHADD посилається на кілька досліджень, в тому числі на ті, що можуть вказувати на користь гомеопатії. Але підсумок загального огляду – поки немає причин вважати гомеопатію ефективнішою за плацебо: https://chadd.org/.../homeopathy-is-it-effective-for-adhd/

І наостанок про одне психологічне явище

Когнітивний дисонанс – явище свого роду психологічного самозахисту. Люди схильні уникати інформації, яка завдає великого болю через руйнування картини світу, або винахідливо інтерпретують цю інформацію на свою користь.

Наприклад, якщо ви щиро боролися за перемогу комунізму, вам може бути важко визнати, що ваша боротьба принесла тільки горе. Або якщо ви повірили релігійному лідеру, вам важко визнати, що він, наприклад, злочинець. Існують досить поширені релігійні групи, які непогано пережили «кінець світу» (іноді не раз): лідер пророкував кінець, а кінця не сталося. Здавалося б, це мало зруйнувати довіру до лідера. Але групи існують, залучають послідовників і винаходять пояснення, чому не сталося того, що «точно» мало статися.

Не всі готові визнати свою помилку, мало хто любить почуватися дурнями.

Тому прихильників гомеопатії завжди буде вдосталь.