- 21 лист. 2022 р.
- 15 лист. 2021 р.
Чи здатне позитивне виховання з боку батьків зменшити ризик опозиційно-викличного розладу (ОВР)?
Переклад @Олександра Краплявокеані.
Чому у деяких дітей із РДУГ також спостерігаються ознаки опозиційно-викличного розладу - неповага до авторитетів, боротьба і відмова виконувати вимоги дорослих? Відповідь є складною і все ще до кінця нерозкритою. Та виявляється, існує зворотна залежність між позитивним, сприятливим стилем виховання та викличною поведінкою дитини.
Авторка Амелія Бовер
Опозиційно-викличний розлад (ОВР) - це психіатричний діагноз, який ставлять дітям, яких легко засмутити та важко скерувати, особливо у порівнянні з іншими дітьми того ж віку. Діагноз не описує конкретний неврологічний стан, натомість описує модель поведінки, яка триває певний час, і яку спостерігають дорослі з найближчого оточення.
Серед дітей із розладом гіперактивності та дефіциту уваги (РДУГ або РДУ) поширеність ОВР вища, ніж в інших дітей, але є діти, яким ставлять діагноз ОВР і без ознак РДУГ. Отже, якщо це дві різні проблеми, чому вони так сильно накладаються одна на одну? Чим вони схожі та чим відрізняються?
Відсоток дітей із РДУГ за грубим розрахунком становить приблизно 10%, і те саме стосується ОВР. Однак приблизно 50% дітей з діагнозом одного з цих розладів також відповідатимуть критеріям іншого. Очевидно, що між РДУГ та ОВР повинні існувати певні взаємозв'язки, але чим можна пояснити зв'язки та прогалини між ними?
Подібність між РДУГ та ОВР
Поведінка дитини із РДУГ, яка є імпульсивною і легко відволікається, може сприйматись як «виклична», якщо вона не виконує вказівки дорослих.
Батьки можуть використовувати більш жорсткі та уникні стратегії для керування дітьми з РДУГ, та використання цих стратегій пов'язане зі ще більшим ризиком розвитку ОВР.
Діти, яким важко зосередитися через РДУГ, можуть намагатися уникати завдань, що вимагають зосередженості та наполегливості.
Переривання та емоційні спалахи є типовими для дітей з імпульсивним РДУГ, і дорослі можуть трактувати їх як відсутність поваги до авторитету.
Як діти із РДУГ, так і ті, хто страждає на ОВР, можуть бути особливо наполегливими та рішучими, коли вони націлені на мету - згодні з цим дорослі, чи ні.
РДУГ та ОВР є більш вірогідними, коли у сімейному анамнезі є подібні діагнози, і коли є певні фактори навколишнього середовища, наприклад як внутрішньоутробне куріння або вживання алкоголю.
Відмінності між РДУГ та ОВР
На відміну від РДУГ, ОВР не має відомих фізичних маркерів.
Діагноз ОВР описує взаємозв'язок між дитиною та авторитетними дорослими, у той час як РДУГ очевидний у поведінці дитини, навіть коли вона сама.
Якщо РДУГ це зазвичай пожиттєвий стан, то більшість дітей з діагнозом ОВР позбуваються діагнозу у процесі дорослішання (хоча у певного відсотка дітей з діагнозом ОВР зрештою діагностують більш важкий поведінковий розлад).
Діти з ОВР (але не з РДУГ) не демонструють помітного дефіциту при тестуванні на навички виконавчих функцій (при вимірюванні за нормальних умов).
ОВР та навички цілеспрямованих дій (виконавча функція): загублена ланка
Хоча діти, яким діагностовано ОВР (без РДУГ), як правило, досягають тих же балів оцінки навичок виконавчих функцій, як і їхні нейротипові однолітки, одне дослідження все-таки виявило важливу різницю між цими групами дітей. Під час експерименту дітям давали оцінку їхніх навичок виконавчих функцій, а потім наказували пограти у якісь ігри. Деякі з ігор були розроблені з урахуванням несподіваного, але складного елемента, як наприклад переривання мови, довге очікування або соціальна ізоляція. Після того, як діти в експерименті зіграли у неприємні ігри, експериментатори ще раз перевірили їхні навички виконавчих функцій та виявили, що діти з діагнозом ОВР частіше мають нижчий бал, ніж їхні однолітки. Іншими словами, діти з ОВР можуть бути менш спроможними планувати, вирішувати проблеми та застосовувати логіку, коли стикаються із ситуацією, яка їх засмучує.
Зниження ризику розвитку ОВР для дітей із РДУГ
Ще в одному дослідженні обстежували групи дітей із діагнозом РДУГ, щоб спробувати дати відповідь на важливе запитання: Чому деякі діти із РДУГ виявляють проблемну поведінку та отримують діагноз ОВР, у той час як інші діти з тим самим РДУГ справляються, примудряючись не конфліктувати з авторитетами?
Під час дослідження розглядали відмінності у сімейній історії та стилі виховання, щоб дослідити потенційно значущі фактори. Дослідники виявили, що у дітей, які зазнали несприятливих явищ (таких як розлучення та сімейне насильство), частіше згодом діагностували ОВР. Крім того, батьки, які застосовували негативний стиль виховання, той що виключає емоції, частіше виховували дітей із РДУГ та ОВР одночасно. Однак, коли батьки застосовували теплий та чуйний стиль виховання, діти краще справлялися з несприятливими явищами й у них рідше діагностували ОВР згодом.
Дружба також може зменшити (або збільшити) ризик діагностування ОВР у дітей із РДУГ. Якщо діти зазнають ігнорування з боку однолітків, або вони проводять більше часу з дітьми, які демонструють «девіантну» поведінку (наприклад, порушення правил чи заподіяння шкоди іншим), тоді руйнівна та соціально неадекватна поведінка може допомогти забезпечити їх соціальне схвалення в цій групі однолітків. Діти, за якими батьки пильно стежать і знаходять прийняття серед типових однолітків, частіше дотримуються соціальних норм, і у них рідше згодом діагностують ОВР, або поведінковий розлад.
Звісно, необхідні додаткові дослідження для кращого розуміння дітей із проблемною поведінкою – а ще більше необхідна ефективна соціальна, емоційна та когнітивна підтримка. Діти із РДУГ постійно стикаються з проблемами, коли справа доходить до соціалізації та дотримання групових норм, але дослідження підтверджують, що середовище, в якому дитина виховується, може допомогти подолати ці проблеми.
Замість звинувачувати дитину з діагнозом РДУГ у деструктивній поведінці, батькам та вчителям можна запропонувати дізнатися, яку користь отримують діти з РДУГ від позитивного виховного середовища, і що вони можуть таки доростати до прийняття у своєму оточенні та успіху.
Comments