Переклад з педагогічної мови😋

Якщо не можете дочитати, то хоча б подивіться у самий кінець статті - Дзиґа.

Коментар брали: журналістка Мар'яна Шотакова, оператор Саміздат Шкарлет, психофасилітаторка Олена Хвилебійна.

Наш проєкт серії інтерв'ю з фахівцями різних галузей щодо РДУГ, в першу чергу в дітей, не передбачав цієї розмови з педагогинею. Проте днями в соцмережах з'явився допис вчительки Лесі Сич Чому діти не читають???, що набув шалених показників поширення (і стосувався зовсім не тільки читання). Коментарі сповнені захватом колег. Це, без перебільшення, овації, що свідчать про глибоку відповідність поглядів досвідченої вчительки загальному стану української педагогіки.

Проте деякі тези пані Сич обурили РДУГ-спільноту. Причому навіть ті, що РДУГ не стосувалися. Незгодним заперечили, що вони неправильно зрозуміли. А значить, потрібне пояснення.

Ми вирішили звернутися за фаховим, але неформальним коментарем цього допису до педагогині з 35-річним стажем, заслуженої вчительки Придністровської Молдавської Республіки, очільниці комітету Міністерства науки та освіти України з методик виховання традиційних сімейних цінностей, патріотизму та незакомплексованості, пані Емми Штрудель.

Це буде не звичайне інтерв'ю, а радше "переклад" тез пані Сич на звичайну мову.

Наші попередні інтерв'ю з фахівцями з РДУГ ви можете знайти за посиланнями: Інтерв'ю з дитячим психіатром, Інтерв'ю з психотерапевтом, Інтерв'ю з нейропсихологинею.

Теза №1

"1) Особистий приклад. Поміркуйте, чи буде дитина читати, якщо вдома вона не бачить нікого з книгою в руках? Якщо вдома немає бібліотечки, хоч маленької? Якщо їй в дитинстві не читали книги? Дати знання можна тому, хто може їх взяти - тобто здобути працею. Якщо дитина не читає - нічого не візьме."

Тут все просто, як барабан: якщо батьки не їдять при дитині, дитина не вмітиме їсти. Якщо не клеять шпалери - дитина не вмітиме клеїти шпалери нізащо. Звісно, з читанням і письмом те саме. Якщо дитина не бачить, як читають батьки - вона не читатиме й ніколи нічого не навчиться. Так само, якщо не бачить, як батьки щодня пишуть каліграфічним почерком в зошиті в косу лінійку - марно сподіватися, що вчителька зможе чогось досягнути з такою дитиною.

Батьківський приклад - ось основа навчання всього. Хоч ремонту пральних машин, хоч, вибачте, сексу. Поміркуйте, чи буде дитина ремонтувати пральні машини, якщо батьки це робили завжди вночі, в іншій кімнаті, ще й без найменших звуків?

Теза №2

"2) Навчання починається не в школі, не в дитсадочку, не на вулиці, а з пелюшок!

Коли я бачу, як молоді мамочки діткам купують спеціальні книжечки, вивчають картинки, звуки тварин, слова, розмовляють з ними, мотивують повзати, посміхатися і шалено радіють за кожен успіх, то вірю - ці діти будуть вчитися. Якщо дитині втеліщити в руки телефон - ніц доброго не буде."

Тут теж особливо нема чого перекладати. Дітьми треба займатися. З пелюшок розвішувати на стінках літери. Тицяти пальцем в слоника і кенгуру, показувати. Вкладати гроші в усілякі "розвивайки", організовані недофінансованими педагогами.

Найбільший гріх для батьків - це відпочинок. Особливо, коли тато цілими днями на роботі, чи взагалі воює, а мамочка завдяки цьому має можливість не ходить на роботу, сидіти без діла вдома, і "відпочивати". Від чого ти втомилася, мамочка? Від дитинки? То не треба було народжувати.

Якщо дитина до 13 років знає, що таке телефон, планшет, телевізор - батьків треба позбавити прав, я вважаю, а дитинку віддати в спеціальний заклад, де в неї не буде доступу до цих "благ цивілізації".

Теза №3

"3) Найкраще навчання - життя. Нещодавно стала свідком сцени в супермаркеті, коли молодий татусь підняв на руки хлопчика рочків 4-х і вчив його, які цифри натискати, щоб вибити на вазі чек на фрукти. Це ідеально!"

За великим рахунком, якщо дитина знає жизнь, в школі їй нема чого робити. Я сама якось бачила, як дитинка полізла за холодильник, кошеня там хотіла дістати, здається. Так її так током пи*здонуло, що воно до самого інституту не могло дивитися ні на холодильники, ні на кошенят.

Теза №4

"4) 28-й рік я в школі - аж самій страшно.

І можу впевнено сказати: в класи різного профілю має бути серйозний відбір!!! Оце "однакове ставлення/умови/шанси для всіх" не працює. Це самообман і виправдання, що твоя дитина не відповідає рівню і вимогам класу/школи і т.д."

У нас тут що, комунізм, щоб усім усе однакове? Зараз теж вигадали інклюзію. Давайте чесно: жодна вчителька не буде нормально працювати з недолугою дитиною. Це нецікаво, марудно й важко. А ви знаєте, яка зарплатня у вчителів? Отож. Тому, звісно, нормальна вчителька завжди буде добирати собі в клас дітей підготованих, слухняних, із заможних сімей, працьовитих. І якщо ваша дитина не така - не треба лізти в нормальні школи, нормальні класи до нормальних вчительок. Це їм не допоможе. Ми не будемо носитися з вашими чадами, як дурепи з писаними торбами.

Є діти, які хочуть вчитися і не напружують - ось цих нам давайте. Хіба не всі шукають собі умови краще? Ну от і вчительки теж люди. Чим більший стаж у вчительки, більший досвід, вплив, авторитет, тим менше вона має бажання займатися всякими тупаками, шмаркачами та ледарями. До такої вчительки ще спробуй попасти. Тож навіть не лізьте, і хабарів ваших нам не треба!

Теза №5

"5) Навчання починається з дисципліни. Вчитель не мусить вгамовувати клас, примушувати вчитися, танцювати з бубном, щоб діти працювали. Хтось в соцмережах сказав: ваша дитина не гіперактивна, вона невиховований бовдур. Грубо? Так. Чи погодяться з такою думкою батьки? Ні! Коли батьки виправдовують невихованість своїх дітей, підсвідомо виправдовують себе - не справились.

(Редагую. Для хейтерів! Не плутайте дітей з РДУГ із дітьми, які не вміють себе поводити, не хочуть вчитися, зривають уроки, заважають здобувати знання однокласникам.)

Питання дисципліни - глобальне. Цим мають перейматися всі: МОН, батьки, школа, соціальні структури."

Дисципліна - ключовий педагогічний термін. Він означає явище, коли дитина сидить рівно на стільчику й кліпає оченятками за командою вчительки. І якщо раптом розслабилася, вчительці достатньо злегка цикнути - і воно сидить і кусає губки, щоб не заплакати. Ось це дисципліна, порядок і повага до авторитетів.

У вчителів немає ні часу, ні навичок, ні бажання робити уроки цікавими, захопливими, корисними, щоб діти працювали. Якщо ви такі розумні - йдіть у школу на нашу зп й танцюйте. А я за ці гроші згодна тільки відбарабанити матеріал, і щоб тихо мені!

Інший ключовий термін - невихованість. Це протилежність вихованості. Вихованість, за нашою педагогічною наукою, це якість дитини, що проявляється у безумовній покорі вчительці та здатності витримувати найнестерпніші тортури без заперечень, робити наймарудніші й найнезрозуміліші завдання протягом невизначеного часу без нарікань.

Якщо я вчителька, а дитина вихована, вона буде дивитися на мене із захватом, навіть якщо я їй скажу, що вона тупа нездара. Бо я вчителька і я доросла, а вона дитина - істота, яка навіть сигарети не має права собі купити. Ось вихованість.

І навпаки, невихованість - це нездатність дитини проігнорувати свої потреби, утримати увагу, коли хочеться спати, нездатність посидіти рівно, коли дупу зводять судоми. Нездатність усвідомити, що вчителька завжди права, а сама дитина - "дух бесплотний", об'єкт педагогічного впливу, а не суб'єкт якихось "перемовин". Ну і так далі.

І виховувати, звісно, мають батьки. Не вчителі ж? Ви знаєте наші зарплати? Ваша робота - виховувати, наша - пхати в дитину знання. У виховану дитину запхати знання в сто разів простіше. А в невиховану воно не пхається. Тому не треба розповідати про РДУГ, РАС, дислексію, що там ще у вас. Якщо всі ці "хвороби" зібрати, то половина дітей буде "хворою".

Але правда в тому, що справді хворі діти мають сидіти в інтернатах для імбецилів, а решту - виховуйте, дорогі батьки. Інакше нічого їх навчити не вдасться.

Теза №6

"6) Вчитель повинен знайти підхід! Серйозно? А батьки знаходять підхід, щоб пояснити своїй одній дитині, що школа для навчання, а не просто "камера схову" для тимчасового перебування дітей під наглядом?"

Як дістали ці недолугі батьки! Це все про ту ж дисципліну й невихованість (див. вище). Не для того ми вчилися в педагогічних вишах, щоб потім займатися педагогікою, "шукати підходи", переконувати шмаркатих спиногризів, що вони мають нас слухатися!

Ви, батьки, вдома маєте займатися педагогікою! Не знаєте як? Купіть книжку! Ми вам тут не найнялися дітей доглядати! Моя робота - відтарабанити матеріал і перевірити, щоб за лінію не заходили! А ви собі шукайте "підхід" до своєї тендітної квіточки. В мене таких 30. І всі "особливі". До всіх "підхід". За такі гроші. Серйозно?

Теза №7

"7) Вчитель - це зовнішня мотивація, а вона завжли слабша, ніж внутрішня. Де взяти внутрішню? У переконанні, у прикладах із життя, в сім'ї, у стимулах.

Своїй дитині за перемогу в обласних олімпіадах (чесну перемогу) ми купили ноутбук. Він перший в класі мав ноутбук! Скажете, що це привчати працювати за гроші? То це ж чудово! Чи ви самі хочете працювати безкоштовно? За ідею?"

Зовнішня мотивація - це термін, який означає, що дитині поза домом щось сказали, вона робить.

Звісно, внутрішня мотивація - тобто коли дитині вдома сказали, і вона робить - значно сильніша. Тому ви, батьки, робіть вдома дитині внутрішню мотивацію, щоб діти вчилися в школі.

От приклад внутрішньої мотивації від колеги чудовий: дитина перемагає в олімпіадах, за це їй ноутбук. Не може ж вчителька купувати кожній дитині ноутбук! Максимум - це оцінку поставити. Наліпку там. І це за свою зп та на 30 дітей! Тому зовнішня мотивація слабша.

А батьки можуть для однієї своєї кровиночки й розкошелитися на внутрішню мотивацію.

Теза №8

"Ефективне навчання в класах до 20 дітей! Крапка!"

Це просто досвід. Якщо прибрати з класу найзагальмованіших, ледачих та невихованих, залишиться максимум 20 дітей.

І крапка! Бо нема про що сперечатися. Це досвід 28 років. Досвід не проп'єш.

Теза №9

"9) Вчителі не вороги батькам, якщо кажуть вам те, що важко чути. Дослухайтесь, бо в школі дитина лиш 7 років, а з батьками все життя."

У батьків лише 7 років, щоб дослухатися до мудрих порад вчительок. Далі ви самі. І якщо вчителька каже, що дитині треба для комфортного навчання новий лінолеум, буде тупістю проігнорувати!

Тому закликаємо всіх батьків: ходіть на батьківські збори, слухайте, що кажуть про неадекватну поведінку, лінь, небажання вчитися ваших дітей! Потім вам цього ніхто не скаже, і дитина виросте бовдурем і харцизом.

Теза №10

"10) Хочу бути дитині другом!

Чудово, але це дитина. Вона потребує розмови, поради, КОНРОЛЮ! Жодна динина не скаже: я не працюю на уроках, заважаю учителю, відволікаю однокласників. Скаже: я не зрозумів, не почув, мені не-ці-ка-во!!! Вчителька не-та-ка!!!

Будете другом і станете захищати дитину?

Коли кажеш про проблеми з поведінкою на уроці в 5-6 класі - чуєш у відповідь, що він вдома не такий. Потім ті ж батьки приходять в 10 чи 11 класі: що з ним робити, він не слухається?

А час втратили"

КОНТРОЛЬ! КОНТРОЛЬ! КОНТРОЛЬ! Контролюйте свою дитину, поки вона сидить у мене в класі, а ви прохлаждаєтеся на роботі! Якщо ви не контролюєте свою дитину, коли вона в мене вчиться, то вона нічого не навчиться. А погана виявиться вчителька? Ви не проконтролювати, а "всралась невістка"?

Якщо дитина відволікається, не слухає, забуває, заважає, не працює на уроці - це що, проблема педагога? Ні, любі наші матусі й татусі, це ви недовиховали, не проконтролювали, не замотивували, не пояснили, не дали потиличника, не налякали як слід, не навчили на моєму уроці.

КРАПКА!

Дисклеймер: Дзиґа не несе відповідальності за відсутність у читачів почуття гумору! Всі збіги випадкові!