Пару немедикаментозних штук

Авторка Asta Holly (пост у Життя з РДУГ)

Пару немедикаментозних штук, які я застосовую, щоб тримати свою райдужку (14 р.) вкупі. Я не лікарка. Я просто цікавлюсь мозком, психологією і ADHD. Це не замінить медикаментів. Це те, що трохи вирівнює оті емоційні гойдалки, які їй шкодять, та допомагає менеджити:

1. Режим.

Як би це не було банально, режим допомагає. Я його ненавиджу найбільше.

2. Харчування.

Що важливо:

- цинк, калій та білкова їжа (є декілька наукових робіт про роль цинку і калію в рдуг)

- регулярність!!!! я вже помітила: вона не поїла = спад енергії = дратівливість (бо мозок найбільший споживач енергії) = негативні емоції і погані думки по колу = ще більший спад енергії (бо мозок має ті емоції переживати і ті думки за рахунок енергії ганяти по колу) = ще більше дратівливість = ..... (зрозуміли ідею). Особливо важливо харчуватись нормально під час дуже сильних емоційних подій. Не важливо чи то негативні емоційні події, чи позитивні. І те і те їсть енергію, а в райдужок її і так бракує. Нова школа, похід на концерт, нові люди... іспити, сварка з друзями.... все це жере енергію.

Кльово мати під рукою щось поживне - банан, масюньку шоколадку, горіхи, солоденький чай. Щоб швидко вивести із найглибшої емоційної ями. А потім догодувати до норми.

В нас дома тареля з фруктами.

3. розуміння таймінгу.

Для будь-якої справи є свій час. Але в менеджменті райдужок - це особливо важливо!

Якщо дитина втомилась (а нагадую вони втомлюються від сенсорного навантаження і емоцій або від того, що їм нудно), намагатись її змусити робити щось, що не дасть допаміну - з моєї точки зору - просто абьюз.

О 9 вечора - не треба просити дитину прибрати. Після інтенсивного сплеску емоцій не треба дитину просити займатись уроками (краще спочатку нагодувати і подивитись як вона буде чутись).

Короче до райдужок незалежно від віку тре відноситись як до тодлерів, тому що згідно з Барклі емоційна регуляція і виконавчий функціонал (executive function) у них відстають на декілька років від однолітків. У вас може бути найрозумніша, наймудріша дитина в світі. Але при цьому в неї мелт-даун через те, що в неї новий акорд не вийшло зіграти з першого разу.

4. Відпочинок надзвичайно важливий.

В багатьох дорослих райдужок бувають дні, коли вони роблять тижневу роботу за день. А бувають дні, коли вони не можуть встати з ліжка....

З моєї точки зору важливо дати дитині знати, що вона має право на відпочинок, і їй не треба себе причавлювати провиною і самоненавистю.

Загалом - провина, сором, та самоненависть жеруть енергію мозку, тому що це потужні емоції, які до того ж маніфестуються не тільки тілесно, але й у вигляді негативно заряджених думок, що бігають по колу, в мозку і забирають залишки сил (див. попередній пункт). А далі емоційний мелтдаун.

Що ще жахливо: коли якась думка ходить по колу, вона буквально проторює дорогу в мозку: синаптичні щілини стають меншими, і думку думати стає легше. По суті коли дитина думає ці негативні думки, вона виробляє цю звичку на довгі роки, інколи на все життя. А потім депресія, селф-харм, і думки про самогубство, які людина може реалізувати.

5. Пояснення, що таке РДУГ, як він впливає на її емоційний стан, і як змушує її думати негативні думки.

І що ці негативні думки - це як галюцинації при деяких інших психічних станах.

Пояснення як РДУГ впливає на її увагу. Що вона не винна. Що так працює мозок. Що це як плата за те, що вона така талановита, і за вміння дивитись на все не так, як інші.

Нагадування, що в неї є суперсила - гіперфокус, який дозволяє їй опановувати те, що вона любить.

6. Розповіді про мої епічні провтики.

Я завжди їй кажу: от ти (загубила два підручника), але то фігня. До моїх провтиків тобі як до неба рачки. (І далі епічна історія про один із моїх факапів). Так дитина відчуває, що вона не найгірша на світі. Що от люба мама, яка здається все робить і ніколи не помиляється (не правда! моє життя - суцільна жопа і хаос, я просто навчилась в цьому вигрібати), теж факапила... Це також гарна емоційна розрядка - бо поржати з мами - це найкраще.

7. Локалізація хаосу і тренування локусу контролю.

Локалізація хаосу - це коли я приймаю її хаос, але вказую, що він має бути у її просторі (не в моєму), а також вимога (там де вона може) вигрібати наслідки хаосу. Наприклад, вона десь в 1 кімнатній квартирі загубила мої велетенські навушники - має їх знайти, коли вони мені потрібні.

Тренування локусу контролю, це коли я кажу - що щось (непринципове для її безпеки, здоров'я, благополуччя) є її зоною відповідальності. І я взагалі ніяк це не контролюю.

Наприклад, гардероб (окрім теплого одягу і взуття) - тут повна свобода. Ось тобі гроші. Ось там магазин. Мені байдуже що ти носиш, аби воно було термічно адекватне і не переходило крайні межі, які може терпіти суспільство (можеш порядним Галичанам виколювати очі, доти доки між твоїм тілом і їх очами є 1 шар непрозорої тканини).

Важливо щоб дитині це хотілося. Це дає досвід самостійності у прийнятті рішення і виконання його (тренує ту саму виконавчий функціонал мозку). Це практика самоорганізації. Це місце самовираження. Це відчуття контролю за ситуацією.

Головне - не втручатись і показати, що ви тут готові підтримати, якщо в неї щось не виходить. Але ваша думка тут взагалі не важлива. Навіть якщо вас викручує від її рішення.

8. Мінімальні вимоги щодо нудних аспектів життя.

Райдужкам об'єктивно важко жити в світі, який побудовано для алістиків. Робити нудні недопамінові речі - я пам'ятаю ці відчуття з дитинства, коли тебе просто вивертає і здається кожна клітинка твого тіла от от вибухне. А не робити неможливо, бо батьки вимагають. На щось інше просто не залишається сил.

Найголовніше - безпека. завжди заряджений телефон (+ трекінг пересувань за допомогою GPS - це маст хев), 100 тисяч разів проговорені правила дорожнього руху, обмеження в плані часу виходу одній на вулицю, вимога попереджати, якщо збирається кудись піти.

Якщо це гігієна - то чисть зуби, бо буде карієс, а це гроші. Шо хочеш, два тижня в Греції чи у стоматолога.

Якщо це прибирання - то прибери лише своє і лише в спільному просторі. І то не завжди, а коли мене схарить.

Якщо це готування - то ось тобі рецепти, які можна приготувати з мінімумом зусиль.

Якщо це школа - то, ти акторка, співачка, письменниця, гітаристка, художниця і композиторка. Найголовніші навички ти все одно в школі не здобудеш. Обов'язкові предмети ти маєш здати на прохідний мінімум для матури (30%). Нудна фізика хімія історія географія? Тобі не тре ті формули, дати, та точне розташування покладів (це брєд в 21 столітті вимагати все це, коли є інтернет), але базові речі про всесвіт ти маєш знати як і те, як працює наука (ось тобі ютуб, або дай я тобі розповім, звідкіля індоєвропейці пішли) - і тут знов ж таки, треба зацікавлювати, або йти за питаннями дитини. Оцінки не демонструють твій інтелект.

Коли вони роблять нудного по мінімуму, в них залишається енергія жити, і розвиватись там, де вони хочуть і там, де їм цікаво. Краще подивитись на цей аспект і пояснити дитині, як вони можуть монетизувати свої інтереси.

9. Підтримка рішень дитини.

Мова лише про те, що йде поза безпекою та здоров'ям. Навіть якщо вам не подобається, і вас викручує.

Райдужки чують критику набагато більше ніж алістики. Вони набагато більше стикаються з неприйняттям і негативом. Вони швидше повірять негативному фідбеку.

Батьківська підтримка:

• формує довіру у відносинах

• бустить самооцінку ("зі мною все ок")

• дає контроль

• дає відчуття що вони зможуть досягнути того, що прагнуть.

Пам'ятаємо, нам, батькам райдужок, дуже важко. Але нашим діткам ще важче. Інколи все, що в них є - це наша любов.

Що мені допомогло як мамі:

1. Прийняття. моя дитина така.

2. Власний досвід (я знаю як їй, я була такою ж, тільки мої батьки вважали мене лінивою).

3. Роки самотерапії і хілінг травми.

Сподіваюсь комусь може стати в нагоді. Сил нам всім!

(Для розуміння, РДУГ ми діагностували аж в 13. Раніше я думала, що в мене дуже активна (як біобатько) дитина, яка просто взяла від мене безкрайню фантазію і здатність відключатись від занудних людей. І для нас в РДУГ, найважче були саме проблеми з однолітками, і надвелика чутливість, а також, в меншій мірі, невміння зорганізуватись.)