Досвід домашнього навчання з РДУГ

Батько дитини з РДУГ

Колись я писав про 20 батьківських помилок у вихованні дитини з РДУГ. Тепер про досвід з домашнім навчанням, про мою роль як "зовнішних лобних ділянок". Синові наразі майже 12, тож це досвід допідлітковий.

Image by Freepik

Середовище

У 4 класі Вася відмовився ходити в школу. Нічого там поганого не було, йому просто було нудно, його нудило від атомоксетину (тому скасували), а ще в нього була депресія, він хотів бути подалі від людей. Я тим часом працював удома - карантин.

Ми його записали в дистанційну школу Джерело. Там не було уроків онлайн, коли вчитель щось розповідає у прямому етері. Там є урок у вигляді тексту, зображень, відеороликів, і є завдання, які треба зробити в електронному вигляді або сфотографувати й відправити.

У Васі планшет (під моїм контролем за допомогою Family Link), і ноутбук (під контролем Family Safety). Я працював в кімнаті, Вася в кухні (однокімнатна квартира).

Загальна домовленість: він робить всі уроки з 9 до 11, а тоді можна грати на ноуті чи планшеті (він дуже швидко читає, і йому цього часу цілком вистачало, якщо, звісно, вчився). Перерву 10 хв у ютубі можна мати, зробивши два уроки.

Я міг бачити в Family Safety, що, наприклад, Вася зранку вже 20 хв. провів у Ютубі. "Васю, я попереджав, Ютуб заблокую на сьогодні." "Але в мене на урок треба ролики в Ютубі." "То ти їх дивився? Тоді розкажи, що там." Я міг давати другий шанс, але головне, що повністю позбавити Ютубу - це позбавити себе можливості впливати на мотивацію. Тож краще він подивиться трохи й буде дуже хотіти додивитися, ніж заблокувати все й засмутити. Отже, умови є, вони діють, але несуворо (поки не почне цим маніпулювати).

Пріоритети

Вася не любить писати, малювати, робити презентації тощо. Як пріоритетні ми визначили математику й мовні предмети, з англійською включно. Також в пріоритеті розуміння, а не навичка. Про це далі.

Якщо потрібно зробити презентацію (чи інше складне, довге завдання з багатьма етапами) - я допомагаю, подаю ідеї, варіанти, вказую, де що натиснути й так далі. Васі абсолютно не цікаво досліджувати можливості програми, підбирати ілюстрацій, і взагалі всяка продуктивна робота. Він нудиться, дратується, страждає, витягує нерви. Тому в подібних завданнях я активно долучався, робив їх смішнішими.

Почерк, рівні рядки, взагалі якийсь зошит - все це не в пріоритеті. На якомусь папірці записані цифри різного розміру в танці навкоси - ок. Головне розуміє, що написав. Ну і в певному сенсі вміння вчитися важливіше за знання та навички. Тому, знову ж, розібратися важливіше, ніж зазубрити. І перевіряти завдання не завжди потрібно.

Навантаження

За дві години на день він встигав зробити все, ще й побайдикувати. Але. Нецікаві завдання чи демотиватори він не робив, і якщо я зайнятий - просто відкладав. Вони накопичувалися, ми їх потім розгрібали.

Крім того, бувало, що він десь раз на тиждень вже зранку не міг навчатися - одразу відволікався, не міг зібратися в купку й навіть зробити щось легке (типу читання). І це не просто про брак мотивації, це про якийсь такий стан. Особисто в мене тоді теж була депресія, і (не маючи РДУГ) я розумів цей стан браку виконавчої функції.

Тоді не мучив, а домовлявся, що навчальний час після 13-00. Якщо й тоді не вдавалося його зібрати, це був борг на наступний день. Коли борг включав нецікаві предмети, я розумів, що мені доведеться включатися, робити разом. Іноді доводилося окремо на вихідних робити борги.

Також бувало, що Васі вистачало на половину завдань, далі він "плив". Звісно, він на кухні за комп'ютером, завжди можна відволіктися (про це далі). Але якщо робити разом з ним, то видно, коли він не може зібратися, занадто неуважний і неретельний. Тоді теж перерва й перенесення. Міг бути також полегшений формат "сьогодні тільки уроки, де треба читати й відповідати" - типу Я і світ (здається так), читання, щось там ще. За кілька днів одразу. Читати й дивитися ролики легше, ніж писати й вирішувати.

Мотивація

Побудувати навчання на відповідальності, щирому інтересі, наполегливості й т.д. не дуже виходить. Так само як на віддаленій мотивації типу професійних знань чи екзаменах. Тому спиралися на рутинну організацію та короткострокову зовнішню мотивацію. Це екранний час, купівля книг, купівля ігор.

Кожен зроблений урок давав 15 екранних хвилин. Плюс перерви безплатно. Плюс година часу гарантована, незалежно від уроків.

Але витрачати цей екранний час можна тільки після років. Насправді не тільки - коли навчання не йде, то можна зрубатися в ігри, але тільки гарантований час. Зароблений треба заробити - після обіду чи в інший день.

Проте фактично я дозволяв більше екранного часу. Це завжди предмет домовленості. "Я додивлюся це відео" - ок, але треба буде зробити це й це, коли зробиш?

Ну і ми разом можемо рубатися й дивитися мультфільми, фільми. Це безплатно).

Демотивація

Якщо Вася пропустив щось у школі, він казав, що вже знає, або йому це не потрібно. Так було з множенням, а потім діленням в стовпчик. Він досить успішно множив і ділив подумки, психував, казав, що писати йому не треба, відмовлявся навідріз.

Тут посутня різниця з "не можу" - коли він не може зібратися в купку. Неуспіх, помилка, нерозуміння різко й сильно його демотивують, він закидає все навчання, настрій псується.

З тим, що не виходить в процесі навчання ми домовилися, що він це відкладає, або кличе мене. Такі речі краще потім розібрати, коли він в більш ресурсному стані, не роздратований.

А з тим, що він закинув раніше (як зі вправами у стовпчик), довелося поморочитися. Я погодився, що він успішно вирішує подумки, це круто. Я пояснив, що прийом не обов'язково використовувати, але він має його розуміти, щоб у разі необхідності його показати. А коли щось пропустив чи проспав, забув - то ок. Для цього є я та гугл. Ми не все пам'ятаємо чи розуміємо. Особисто я сам дивився відео з діленням у стовпчик, бо забув))).

Далі буквально підкуп: Васю, ми зараз розберемося з цим, і купуємо тобі книги Ріка Ріордана (насправді не пам'ятаю, чим саме тоді підкуповував). Я пояснював (можна замінити відеороликом з поясненням - таких повно), і давав кілька задач для перевірки.

Для цього теж треба ресурсний стан і гарна зовнішня мотивація, бо тут не просто нецікаво, тут він вже демотивований, тут вже емоційний спротив.

Все, далі можна нагороджувати й вітати. І в момент успіху казати, що можна завтра ще одну пропущену тему розібрати за нагороду. Відчуття успіху додасть мотивації для наступного кроку.

А закріплення виникає в подальшому, коли доводиться знання ділення застосувати, або я сам казав: "А ну, перевіримо, чи пам'ятаєш?", і давав задачку. Також робив окремі моменти тренування "ось тобі задачі з математики - зробиш правильно за 20 хвилин, встановиш нову гру".

Математика онлайн

Вася півтора року живе в Англії. Рік він у школі майже не навчався, сидів у бібліотеці й читав. Але попри все здав усі тести, бо запас знань з української школи й багато читання англійською компенсували. Дружина попросила все ж позайматися математикою онлайн. Ми зідзвонювалися у Discord, відкривали підручник онлайн.

Там завжди пояснення теми, потім задачі. Ми читали тему (про себе), потім я ставив запитання на перевірку (теж з підручника) - бо він міг не прочитати. Якщо треба, повертав прочитати якусь частину теми.

Тоді я брав з купи завдань кілька для виконання (щоб не занудити, бо головне - розуміння). Я обирав такі, щоб показували різні приклади застосування знань теми. Але вони мали бути різні, щоб не занудити. Вася виконував обрахунки усно. Я просив робити це вголос, щоб розуміти хід думок.

Задачі іноді перероблював на більш смішні. Скажімо, задачу на швидкість і час (корабель пливе зі швидкістю..., швидкість ріки...) я міг подавати так: "По річці проти течії з точки А пливе цеглина зі швидкістю..., через дві години з тієї ж точки проти течії починає плити дохлий опосум зі швидкістю..." Вася вважав, що всі мої приклади якісь "dark". Так і було, але було веселіше.

Також іноді доводилося пояснювати логіку виконання додатково - писав приклади у чаті. Пробував давати завдання зробити якісь задачі самостійно - безуспішно.

Так само бувало, що Вася був не в стані вчитися. Тоді переносили на вихідний. Але це не допомагало, бо "у віхідні треба відпочивати". Тому просто такі дні були в нас позачерговими вихідними.

Тривалість уроку онлайн виходила 30-40 хв. За цей час Вася встигав прочитати тему, поробити задачі на розуміння теми, наслати мені купу смайлів і звуків тощо.

Додаткової мотивації не було. Просто, мабуть, це спілкування було цінним. Ну і дружина вже навчила Васю, що щось треба просто робити. Не знаю. Але робили.

Математика з сестрою

Влітку син і донька були тиждень у мене. Дружина попросила цього разу займатися математикою з донькою за англ. підручником.

Я долучив Васю. Давав їм обом завдання пройти по 5 сторінок, при цьому в самому підручнику були вправи на виконання там же, це вони мали зробити через одну (тобто одне син, одне донька). Якщо незрозуміло - ок, це я потім поясню.

Коли вони прочитували, мали перевірити одне одного. Вася питав Надійку, вона його. Я потім дивився виконані завдання й пояснював, якщо неясно.

Це було досить просто, бо донька й так робить, що скажуть, а син уже мав подібну практику з нашого онлайн навчання.

Але. Була потужна зовнішня мотивація: потім ми всі утрьох рубалися в Browl Stars. "Максиме, давай зрубаємось!" "Зробіть 5 сторінок - зрубаємось."

Це кейс особливий, все ж це у нас всіх була відпустка й різні розваги. Проте досвід успішний.

Висновки

1. Звичайні онлайн уроки з живими вчителями й купою дітей - неефективні. Краще урок для самостійного проходження у свій час зі своєю швидкістю.
   

2. Сидіти годинами й страждати поряд з дитиною неефективно. Краще давати чіткі рамки роботи, створити умови, додати бажану зовнішню мотивацію.
   

3. Вчитися у строгий час, як в школі - неефективно. Гарно мати загальні рутини, типу часу для навчання. Але нерідко треба бути гнучкішими - підлаштовувати час навчання, тривалість, порядок, перерви тощо.
   

4. Робити завдання на закріплення навички одне за одним - неефективно (якщо дитині вони нецікаві). Краще побачити, що є розуміння, а повторювану практику винести окремо, наприклад, "ось тобі 20 задач, зробиш - нагорода". Або поступово вкидати подібні завдання серед інших, щоб "згадати".
   

5. Краще нецікаві, демотивуючі теми разом розібрати з додатковою мотивацією, досягнути розуміння, а потім спорадично перевіряти розуміння (наприклад, підкидати завдання на цю тему).
   

6. Вимагати робити великі завдання, що видаються складними - неефективно. Наприклад, презентації. Тут краще розбивати на частини, активно включатися, гейміфікувати (змагатися, хто швидше, якщо це подобається). Деякі навіть не гріх зробити за дитину, але тільки з її допомогою (підкреслювати, що допомога була критична для виконання) - вона не дуже навчиться, але принаймні не закріпить практику "забити" чи "за мене зроблять".
   

7. Не контролювати ґаджети - погана ідея. Ґаджети цікавіші за навчання, це дешевий допамін. Краще контролювати й мати як нагороду.
   

8. Ще важливо: карати позбавленням ґаджетів - неефективно. Краще блокувати конкретний бажаний застосунок на день, чим забирати планшет на тиждень. Забираючи ґаджет, ми заберемо важіль мотивації. Дитині без планшета нема що втрачати.
   

9. Довбати, тягнути, тиснути, сварити, погрожувати, вбиватися об дитину - неефективно. Натомість потрібна організація процесу, умов, зовнішня мотивація, а також періодичні позитивні підкріплення в процесі: "класно ти це робиш", "гарно попрацював", "о, точно, а я вирішив неправильно, дякую за підказку!".
   

10. Давати дітям ґаджети й екранний час безконтрольно й безмежно - неефективно. Ґаджети, ігри, Ютуб - не прокляття, яке захоплює увагу наших дітей, а чудові інструменти зовнішньої мотивації. І не в сенсі погроз забрати, а нагорода доступом. Тільки треба не лінуватися ними користуватися у такій якості.
    

11. Нагороджувати просто екранним часом неефективно. Все приїдається. Краще купити дитині класну гру, щоб вона дуже хотіла в неї гратися, і тоді екранний час стає мегацінним.
    

12. Жити окремо від інтересів дитини - неефективно. Навчання через погрози, тиск, сварки - майже неможливе. Спільні цікаві активності не тільки мотивують, але й розвивають стосунки з дитиною. І це, мабуть, не №12, а №1 у цьому списку. Правило "спочатку контакт, потім контракт" важливе для навчання, як і для всього іншого у вихованні. Тому ми краще розуміємо дитину, її потреби, її стани, а дитина краще нас чує, дослухається, цінує стосунки.