Дитина довго вдягається?

Скільки нервів іде на переконання дитини зробити щось потрібне: вдягнутися, почистити зуби, прибрати за собою…

Я спостерігаю, як родичі просто розбиваються, як хвилі об скелю, об сина, який читає книгу. Нерви, роздратування, крики, дитячі образи (це з боку дорослих), помста. Я спокійніший (хоч і не завжди) - якщо постійно занурюватися в тему, то в свідомості легше тримати: у дитини РДУГ.

Отже, якщо в цей момент згадати, що у дитини РДУГ, можна також згадати, що:

1. Цікава книга - це гіперфокус. Тобто дуже складно переключитися. Більш того, вже виробилася професійна відповідь, щоб відстали - “угу” та “зараз”. Вас це бісить, я знаю)).

2. Почати робити нецікаве особливо складно. Мотивації бракує, бракує самоконтролю, щоб компенсувати брак мотивації.

3. Доробити щось дуже складно - навіть по дорозі до шафи з одягом можна відволіктися сто разів. Що і відбувається.

Маю простий алгоритм, що підвищує продуктивність дитини й зберігає нерви батьків.

Перше

Треба заволодіти увагою. Коли бачите свідомий погляд, тоді вже говорити. Для цього покликати, доторкнутися. Я також долонею затуляю книгу і кличу. Тож не варто давати накази, коли вас не чують. Двадцять разів одне й те саме, але в порожнечу.

Друге

Додати зовнішньої мотивації. У нас дублони за вчасне вдягання і все інше. Нагадую. Може не спрацювати. Тоді можна важку артилерію - як прийдемо з прогулянки, можемо подивитися класний фільм. Тут вже не зупинити. Ну а іноді - погроза заблокувати планшет. Позитивна мотивація краща.

Третє

Є ризик, що забуде, чи книжка на очі потрапить. Тож треба нагадувати. В ідеалі виробити певну рутину вдягання (якщо про вдягання мова) - наприклад, спочатку викласти весь одяг на диван, потім у певному порядку натягувати. Книги на дивані не має бути.

Щоби зберегти нерви, треба припинити очікувати від дитини з РДУГ поведінки дитини її віку з гарним самоконтролем. І нерви ціліші, і стосунки кращі - адже скільки образ, агресії, погроз від дорослих.

Батько дитини з РДУГ