- 21 лист. 2022 р.
- 15 лист. 2021 р.
Дещо про скептицизм
У нашій спільноті Життя з РДУГ іноді виникають ситуації, коли власний досвід дописувачів чи “точка зору” потребують аргументів. Інакше спілкування перетвориться на закидання лякалками, як в групах теорій змов, чи персональним досвідом, що може завести далеко.
Багато тексту, не читайте.
Розберімося на конкретному прикладі, як буває, і як не має бути.
Отже, уявімо в розмові людину, яка вважає, що до психіатра вести дитину небезпечно: можна “зламати дитині життя”. Мовляв, про дитину “запишуть у комп’ютер, а потім її на багато робіт не візьмуть”.
Ми хочемо дізнатися, звідки таке уявлення, і отримуємо, що у неї сусідка водила сина по психіатрах, йому “понаставили діагнозів”, а потім “заледве продавцем у магазин взяли”. Уточнити більше не вдається - людина швидко дратується, і “бажає удачі” на прощання.
Що тут не так?
Найперше - якщо ми спілкуємося в інтернеті, у більшості випадків ми не можемо напевно сказати, з ким розмовляємо. І, відповідно, чому ми маємо довіряти повідомленням цієї людини?
За профілем це двадцятирічна молода мама чудового хлопчика з Василькова? Але в реальності це може бути 60-річний бородатий рецидивіст з Рязанської області. І хто завгодно ще.
Припустимо, що ми довіряємо співрозмовниці та її словам. Чому ми маємо довіряти її сусідці? Чи сусідки ніколи не помиляються і не брешуть? Чому ми маємо довіряти тому, що хлопця не брали на роботи саме через “вовчий білет” від психіатра? А не, скажімо, через те, що він має реальний ментальний розлад, через який не може навіть зробити резюме? Чи не може рахувати гроші?
Припустимо, все це правда, хлопець чудово може виконувати різні роботи, але дійсно працедавці дізналися про діагнози, тому відмовляли. Але звідки вони дізналися?
Припустимо, з довідки про стан здоров’я, що потрібна для роботи. Наступне питання, де і коли сталася ця пригода? Може, це історія совєцьких часів, тоталітарної держави, яка людей вважала сміттям?
На кожному етапі можливе уточнення, яке спростує вихідну тезу про те, що “до психіатрів звертатися - це поламати людині життя”.
Чиясь заява в інтернеті - ще не доказ.
Проблема індивідуального досвіду
Якщо мова про медицину і ліки, особливо оманливим є індивідуальний досвід.
З досліджень відомо, що ГРВІ минають за 5-7 днів взагалі без лікування. Але якщо у нас захворіла дитина, ми не можемо просто чекати, поїти та провітрювати. Ми починаємо лікувати, і успішно виліковуємо!
Тобто досвід наш, наших родичів, сусідів "переконує", що вітамін С / гірчичники / борсучий жир / противірусні препарати / відвари особливих трав / заклинання / жертви духам предків та будь-що ще чудово допомагають в більшості випадків дитячих хвороб!
Хоча минуло б і так.
Проблема професійного досвіду
Насправді існує дуже багато механізмів, що призводять до помилок індивідуального досвіду. І, здавалося б, лікарі, які мають роки досвіду, мали сотні й тисячі клінічних випадків, вже точно знають, які ліки працюють, які ні.
Але якщо лікар спирається не на науку і доказові методи, а лише на власний досвід, помилки не тільки легко виникають, а ще й гарно поширюються.
Скажімо, у пацієнта якийсь гострий стан. Лікар, який не послуговується науковою медициною, призначає гомеопатію. І гострий стан полегшується. Але “після” не означає “внаслідок”.
Річ у тім, що в дуже багатьох випадках ситуації не тримаються на піку напруги - стає легше так і так. Це буревій, гнів, головний біль, паніка на фінансових ринках - все потроху стишується. Плюс втручаються інші фактори, на які ми не зважаємо. Але так легко оголосити, що гомеопатія допомогла.
І ви могли мати такий, наприклад, припис: якісь дійсні ліки, плюс гомеопатія. Курс лікування відбувся, все успішно. Який висновок? Що гомеопатія допомогла!
Так лікарі роками призначають краплі, травки, ноотропи, вітамінні комплекси та купу всього, і переконуються, що так і треба.
Висновки
Загалом, індивідуальний досвід - це не зло. Знайомий вам порадить, який телевізор обрати, сусідка - де гарні яблука за гарною ціною, та й ви знаєте, після якої шаурми у вас отруєння. Цінний досвід. Навіть, якщо іноді помилковий (ви могли отруїтися зовсім не шаурмою, а яблука смачні тільки тій сусідці), все ж непогано годиться для щоденного вжитку.
А з медициною складніше. Це гроші, час, нерви, здоров’я. І, на відміну від якости телевізора чи шаурми, у нас значно менше можливості точно оцінити якість лікування. З описаних вище причин.
Тому величезні нагромадження індивідуальних досвідів можуть не допомагати, а навіть шкодити ефективному лікуванню. Вихід такий: критичне ставлення до реклами, відгуків, навіть авторитетів. Натомість варто шукати доказових лікарів, і поки шукаємо, досліджувати кожний діагноз і кожне призначення на відповідність доказовій медицині.
Скептицизм - наш захист.
Таблиця Фахівці з РДУГ і не тільки.
Нагадаємо, лікарі, яким ми довіряємо - з жовтою заливкою.
Comments